Тема
виховання дітей у сім’ї, мабуть ніколи не буде досконально вивчена, бо кожна з
них складається з унікальних і не передбачених людей. Стосунки у сім’ї мають
«підводні камінці», яких не видно, якщо у відносинах між подружжями та дітьми
немає Божої любові, яка надає потрібну їх прозорість.
Малеча
ще не вміє розмовляти, але вже не лякається потяга, який їде на неї з
телеекрану. Дворічне дитя вже намагається видобувати звуки з дитячої
«самограйки» та тягнеться до мобільного телефону, аби поговорити з мамою, яка
на «роботі».Чотирирічного хлопчика не відірвеш від телеігор, а дівчинку від американських
мультиків з Штреками і іншою поганю. Першокласник впевнено тягнеться до
сигарети, третьокласниця без страху сідає до чужого авто, бо добрі дяді
пообіцяли покатати. Підліток вже не полягається на силу підліткового гурту, а
стверджує себе на тренуванні секції Східних єдиноборств. Дівчинка мріє про
кар’єру фотомоделі, естрадної співачки і свідомо (інколи потай від батьків )
ходить на різні кастінги чи кіно проби, потрапляючи до професійних ділків порно
– секс бізнесу. Повія вже не є негативним явищем. Вона торгує своїм тілом так,
якби торгувала морквою чи оселедцями. Гомосексуалісти проводять гей паради. Вони, лесбіянки будинки
розпусти (вулиці червоних ліхтарів) вже «в законі». Дівчата роздягаються,
оголяючи свої перси (груди), на дзвіниці православного храму. Гріх і всяка
погань вилазить з темряви. Юнки дивляться на форми свого тіла, як на товар,
який дає можливість заробити більше ніж на чомусь матеріальному (при цьому
немає потреби сушити свій мозок різними науками). Врода, надана Богом, стає
товаром за для того, аби вийти заміж за заможного чоловіка (і, байдуже, що він
вдвічі старший) або стати його коханкою. На питання одного простого хлопця,
закоханого у дівчину, чому вона , кохаючи його, виходить заміж за іншого, заможного,
отримав таку відповідь: «Я — майбутня мама і повинна думати про те у яких
умовах будуть зростати народжені мною діти. З тобою — голотою чи у заможного
батька!». Практицизм понад усе! І байдуже, що заможний може враз втратити
статки, а цей хлопець згодом може заробити мільйони. Не хочу заміж за
лейтенанта, а хочу вийти зразу за генерала!
І
все це світ виправдовує тим, що ми живемо не у середньовіччі чи, принаймні, у
XVI сторіччі, ввійшли у ХХІ - ше століття,
для якого характерні: інший погляд на традиції та мораль, високі швидкості та
новітні технології.
Дійсно,
ХХІ століття потребує і інший мозок. Не мозок лінивої людини, а мозок всебічно
розвитої. Бухгалтеру, який справно рахує на рахівниці (яку побачиш лише у
музеї), на калькуляторі, цього не досить. Робоче місце займе той (та), який
володіє комп’ютером. Економісту не досить мати Вищу економічну освіту. Без знання
основ юриспруденції він не посягне перших місць серед колег. Це століття потребує від інтелектуально розвитої людини оволодіння
якнайбільшим діапазоном знань.
І
стає питання: «Як готувати свою дитину до проблем у майбутньому дорослому
житті: як заманеться, як завжди чи з розрахунку на сучасні та перспективні вимоги?»
Хочу
висловити власну думку. Батькам треба переконати дитину в тому, що:
1. Щосекунди він (вона) буде стояти перед
проблемою вибору: між двома добрими пропозиціями, між двома негативними
ситуаціями, але більш за все прийдеться вибирати між добром і злом. Нажаль,
інколи добро не дає очевидних зисків, а зло пропонує, тут таки, насолоду і
певний матеріальний зиск. Буде потрібно навчитись вибирати усвідомлюючи те, що
наслідки будуть торкатися саме його і нікого буде звинуватити у власному
виборі. Треба буде спочатку визначити де добро, а де зло і знайти у собі
мужність вибрати те, що дає невидиме (добро).
2. Страх – нормальна захисна реакція людини на
щось невідоме чи заздалегідь загрозливе. Хіба є не нормальним, острах маленької
дитинки, коли до неї наближається і гарчить велика (як для неї) собака, чи
хлопець, який нещодавно на її очах побив іншу дитину?
Але
є ще страх, який виникає під час вибору. А раптом виберу , а воно мені
нашкодить? Так, ще не почавши діяти, дитина відмовляється від вибору, від своєї
мети. Страх можливої поразки може переслідувати людину і у дорослому віці і
вона, замість активного бійця, стане спостерігачем, чим буде сприяти
розповсюдженню зла на землі. Переможе тільки здібний на тверезий (промолений
перед Богом) ризик.
3. Якби у світі перемогло зло, то нас вже б не
було. Це означає, що добро підтримує рівновагу і для того, аби воно долало
зло, до добра повинна бути причетна (причетна) сама дитина.
4. Добро може бути дієвим лише тоді, коли воно
робиться не за потребою, а мотивовано
любов’ю до того, кому вона робить добру справу.
5. Любов не може бути надуманою, чи вмотивована
бажанням отримати щось навзаєм. Любов — це готовність жертвувати собою (власним
часом, майном, здоров’ям, і, нарешті, життям). І тут прийшов час говорити про жертву
Христа, страсті Христові і Христове воскресіння, про Бога –Отця і створення
Адама.
6. Бог - Творец. Всесвіт і все, що є в нім є
Його творінням, є Його власністю, з правом благословляти і вершити Праведний
Суд. Власністю Бога є і сама дитина. І коли Бог буде у її серці, то вона(
він) буде мати надійний захист і Боже керування у житті.
7. Не слухатись батьків не є на користь їй, а
не слухати Бога (не мати страху Божого в серці) це — гріх. Віруюча людина відокремлена від гріха і має Царство
небесне вже тут, підчас земного життя.
8. Віруюча дитина не є дитиною, позбавленою
право на майбутнє доросле життя, але, Знаючи Слово Боже, вона обережніше і
впевненіше ступає до нього. І те, що є дійсно перешкодою до дорослості у
дітей, які живуть без Бога (див. початок статті), відсутнє для неї і не
затримує у русі вперед.
9. Як і інші діти, вона повинна готувати себе до
дорослості у любові батьків до неї і її любові до них,враховуючи те, що з
кожним днем часу до дорослості стає менше і менше, а знань і навичок треба мати
все більше і більше.
Як
не прикро, але наші онуки вже не будуть мати гарантованого державою
працевлаштування, навіть після закінченні ВУЗу. Батьки повинні готувати дітей
змалку до ринкових відносин між людьми, розумінню ринку праці і необхідністю після
отримання освіти бути конкурентоспроможним. Менеджери, які набирають персонал,
лише формально цікавляться наявністю відповідного посаді диплому. Я був на
співбесіді де нам (трьом претендентам) задали питання: «Яку користь буде мати
фірма, якщо візьме вас на цю посаду?». І запропонували письмово обґрунтувати
чому я кращий за тих двох, що сидять і пишуть це ж саме поруч (при тому, що я
їх бачу вперше), тобто показати всі свої найпотрібніші для фірми якості, як
працівника. На сучасному рівні вимог вже не потрібні вузько направлені
спеціалісти, а такі, які володіють комплексом знань, логістикою, мають
здібність до аналізу та прийняттю нестандартних рішень (див. пункт 2).
Ви
знаєте, що справжні майстри мистецтва, вчені, починали пізнавати ази своєї
майбутньої справи хто з 6-и, а хто і з 4-х років. А потім були роки тяжкої
праці на ниві Богом даним таланту.
Моя
думка така, що майбутнього конкурентоспроможного спеціаліста потрібно готувати якомога раніше
(принаймні з початку навчання у школі), подаючи у ігровій формі (у вільний час,
вихідні, на канікулах) основи:
· Слова Божого. Свідоцтво про Бога приймається дитиною
ліпше за все від близьких родичів, які вірують в Нього. Дитина росте, пізнає
світ, починає пізнавати себе як особистість, починає сумніватись у вірності
слів та справ батьків, а потім починає сумніватись у самій собі, якщо не буде з
Богом. Я не кажу про церковні ритуали, про молитви, про відвідування недільної (суботньої)
школи при церкві. Все це потрібно, але в міру, з урахуванням віку дитини, її
зацікавленості Ісусом. Пізнання Бога і прийняття у серце Ісуса не у кожної
дитини однакове. Є діти, які молитву, відвідування церкви, сприймають як її
вияв послуху батькам, або гру. Дитина повинна знати не просто слова «можна» і «не
можна!», а свідомо зв’язувати їх зі словами: «гріх» (шкода проти Бога, проти
самого себе та іншої людини) і «благословення» (послух Богу, добра справа для самого
себе та для іншого).Як наочно і елементарно пояснити слова гріх проти себе? Можна
так. Після душу дитина лягає спати у ліжко чистою. Це — норма. Цим нікого не
здивуєш. А якщо вона вимажеться багнюкою і ляже у ліжко це буде нормально? Ні! Тобто.
гріх проти себе — це її нелогічна дія на шкоду власному здоров’ю, стосункам з
батьками. А Бог вчить послуху батькам, їх шануванню
Почніть з пристосуванню до сучасних реалій змісту Притч
Соломонових. Адже там багато приділено уваги родинним відносинам, характеру і
володінню ним, Правилам співіснуванні у соціумі.
Поясніть дитині, що зробити добру справу можна лише тоді,
коли заради Бога та іншої людини, вона жертвує чимсь своїм. І чим цінніше для
неї те, чим вона жертвує, тим більше благословення вона отримає від Господа.
· Здорового способу життя. Чомусь всі
зациклюються на потребі не пити, не палити, на вживати наркотиків і так далі. Слухати
про це щоденно і всюди (від батьків та вчителів) набридне любій дитині, навіть
самій найвихованішій. Я не маю намір писати трактат на цю тему і примушувати
слідувати його настановам, а подам основну суть без деталей (ви їх додумаєте
самі). Здоровий спосіб життя — це жити по Слову Божому: любити Бога (не робити
те, від небезпечності чого Він застерігає), любити самого себе (берегти тіло в
цілому і не робити шкоду кожному органу і члену його), любити ближнього (того,
який має потребу у позитивному ставленню до нього) — ставитись до цієї людини
так, як бажаєш аби вона ставилась до тебе.
· Мистецтва. Музика,
образотворче мистецтво, хореографія, театр, ораторське та мистецтво володіння
словом на сцені чи на письмі — розвиває перш за все інтелект дитини, вміння
бачити у звичайному прекрасне, вміння користуватись прекрасним, створювати і
берегти прекрасне. Я не закликаю водити дитину у всі гуртки зразу. Але чому б
не сісти поруч з дворічною дитинкою і не помалювати разом, не поспівати тріо (тато,
дитинка плюс мама), не допомогти вивчити вірш, а потім поставити дитинку на стілець
і хай вона розповість його батькам і бабусі, як артист на сцені? Чому б на
прогулянці не звернути увагу дитини на цікаві хмарки, красиву квітку, погодувати
голубів, доповнюючи все це словами, що прекрасне дано людям Богом? Чому б не
мати дома, принаймні, простий і недорогий дитячий синтезатор і зацікавити дитину
підбирати улюблені мелодії (саме з цього колись на піаніно і починали видатні
композитори)? Якщо подумати, то тих грошей, які ви дарма витрачаєте (купуючи
те, що не є необхідним, а за покликом бажання) вистачило б не на один такий
інструмент. Але музика, спорт, малювання, рукоділля повинно бути бажанням
дитини, а не бажанням батьків виростити ще одного Шопена, Рубенса, Аллу
Пугачову, Андрія Шевченко, Лесю Українку. Не вийде! Бо даний їм Богом дар —
неповторний! А визвати, перевантаженням, у дитини супротив мистецтву можна
надзвичайно просто. І виросте духовна каліка.
Батькам варто бути особливо уважними, коли є явні зачатки
таланту у дитини що до мистецтва, аби це захоплення не стало трагедію у
подальшому її житті. Митець — публічна людина і саме виступ перед публікою,
мікрофон, телеекран, може перетворитись з приємного захоплення у ідола. Я маю
знайому, яка у 16 років готувалася стати оперною співачкою, але так захопилася
співом, що він став ідолом для неї і її мами. Невдачі у співі почали приводити
до депресії обох. Зараз, у 27 років, талановита колись дівчинка, боїться
співати перед публікою. Зі здібністю співати у діапазоні 3,5 октави
(надзвичайне явище серед дівчаток), вона стала звичайною співачкою з
репертуаром мецо-сопрано (що не є дивиною), але і це не може реалізувати.
· Юриспруденції. Я не закликаю з дворічною дитиною
вивчати Конституцію України (бо і дорослі, які приймали її Верховною Радою, до
сих пір не вивчать її, аби керувати нами за її суттю). Змалку дитина повинна мати
поняття :можна і не можна, порушення і невідворотність
покарання, види покарання і їх реалізація. Діти дивляться кримінальні
історії, чують про кримінальні вироки тим чи іншим людям. Все це їм здається
грою дорослих ніяк не дотичною до життя і співвідношень між батьками, батьками
і ними, ними і батьками. З часом, по мірі підростання дитини, почніть говорити
і про правопорушення, відповідальність
за них ( вбивство вже з 11 років, а крадіжка, проституція — з 14років). Мені
можуть заперечити батьки-християни: «Нашим дітям це ні до чого!Вони знають
Бога!» А ви впевнені, що з завтрашнього дня ваша дитина не перестане молитись,
ходити у недільну школу, піде у світ де нема Божих обмежень у задоволені насолод?
Нажаль, це є реальністю в сім’ях моїх сестер і братів у Христі. Господь
призиває бути напоготові і не переоцінювати себе і свій вплив на дітей. Виховання
у дитини розуміння, що у сімейних відносинах спочатку йдуть обов’язки, а потім права, а не навпаки,допоможе
вам розумно розподілити хатню роботу так, аби заощаджувати час на ігри з
дітьми, вихід на прогулянку всією сім’єю, молитву згоду чи молитву кожному
особисто у «потаємній кімнаті». Не можна виховати законослухняного громадянина,
якщо не будете виховувати дитину слухняною вам. «Батьки, не дратуйте дітей!» —
говорить Слово Боже. Виховуйте своїх дітей у повазі до самого себе і до вас. А для цього
ви самі повинні бути для неї зразком законослухняності. Ви — віруючі? Тоді Дух
Святий допоможе вам говорити і діяти у злагоді з Законами України.
· Економіки. Ще рано знати 4- річний що таке дебіт,
що то є кредит. Але вона повинна побувати на роботі у мама та тата не як на
прогулянці, але щоб змогла побачити, що це — важкий труд, за який батькам
платять гроші. Коли батьки разом з дитиною проходять повз монету у 10 копійок,
яка лежать на тротуарі і не піднімають її, проявляючи неповагу до копійки, то
дитина легко порве і десяти гривневу купюру, як звичайний папірець. Вона не
навчена, що гроші заробляються потом людини, яка втрачає за них своє здоров’я. Повага
до копійки і навички економного витрачення наявних грошей (хай спершу і
копійок) будуть виховані у дитини, коли вона змалку буде присутня при
обговоренні і складанні сімейного бюджету, буде самостійно купувати хліб та
інші продукти, мама буде радитись з нею яку їй самій купити сукню (чи буде до лиця?),знатиме,
що в сім’ї є кредит, який треба віддавати. Є невірним і корисним привчати дитину
до кишенькових грошей (головне вміло допомагати їй витрачати кошти за призначенням,
ненав’язливо контролюючи). Не противтесь спробі дитини самій їх заробляти (одна
дівчинка купила 10 альбомів, намалювала у них гарні дитячі малюнки і продала
подружкам-однокласницям і іншим дівчаткам у школі по 10 гривен кожний).
Зароблені гроші принесла додому і віддала мамі аби та могла купити харчі. Хіба ця
дівчинка не варта заохочення за таку ініціативу? Та навіть, якби вона і
витратила чесно зароблені гроші на себе, попередньо порадившись з мамою — це
було б її право. Тобто, відкритість сімейної економіки навчить дитину бути у
майбутньому поміркованою у заробітку грошей та їх витратах. І не має значення
дівчинка це чи хлопчик. Може така батьківська наука і стане основою для
майбутнього фаху економіста, для їх, поки що, дитинки.
· Комп’ютерної грамоти. Комп’ютери,
нетбуки, ноутбуки, електронні планшети, мобільні телефони — у дитинстві
сьогодні 50-річної людини були фантазією. Але час іде невпинно і новий вік
приніс нову техніку і нові проблеми особливо для дітей. Варто лагідно
просвітити дитину у небезпеці опромінення, яке виходить з працюючого пристрою,
а значить і про дозованість по часу користуванням ним. Разом з тим варто
переконати дитину, що все це — не іграшки, а інструмент, який забезпечить її
конкурентоспроможність, при умові, що вона буде витрачати час не на ігри, а на
оволодіння ним аби згодом стати не просто користувачем, а досвідченим
програмістом. При цьому варто зазначити, що і батьки самі повинні знати ці пристрої
у такій мірі, аби могли перевірити на який сайт заходила дитина, які програми,
у відсутності батьків, переглядала. Я вітаю політику мого сина. У нього вдома
немає ні телевізора, ні комп’ютера. Є ноутбук, який він носить завжди з собою.
Ввечері, коли виконані всі домашні завдання, діти дивляться у ноутбуці потрібні
і цікаві їм програми разом татом і мамою. Тим, у кого є комп’ютери і
телевізори, при наявності дошкільнят і школярів, я радив би ввести спеціальні
програми з кодами, аби включати їх мали змогу тільки батьки.
· Іноземних мов. Я – етнічний росіянин, патріот
України, але не поділяю думку окремих батьків, які вважають, що дитина повинна
знати виключно українську мову. Хай вона вчиться в українській школі (потім
легше буде поступати у українські Виші), але треба і не ігнорувати розповсюдженими
мовами: мовою комп’ютерів-англійською, мовою, яка відома у бувших країнах
Варшавського договору-російською, одною з Східних мовчи якоюсь іншою(до речі, є
школи у яких вивчають чотири мови одночасно, починаючи з різних класів). Як у
сім’ї можна навчити дитину декільком мовам одночасно, наприклад, — українську,
російську та англійську? Для цього установіть спілкування протягом кожного дня
тільки одною мовою. Тобто, понеділок — українська (російську та англійську не
розумію), вівторок— російська (українську та англійську не розумію), середа—
спілкування всією сім’єю з репетитором з англійської мови (російську та
українську не розумію). Це — реальний досвід одної з дворянських сімей, а
потім їх нащадків, навіть в умовах
Радянського Союзу.
Я вже чую слова незгодних зі мною батьків: «Маячня!
Діти і так перевантажені!». Я не закликаю батьків позбавити дитину радості
дитинства, але можна навчити її «не бити байдики» у дворі, чи «тупіти»за
телеіграми, а по-дорослому використовувати кожну хвилинку задля того, аби у
майбутньому «не пасти задніх».
Втілити
все це у життя не просто. Можна зрозуміти те, що не всі батьки є знавцями у
перерахованих основних напрямках розвитку дитини, але тато і мама, дідусь та
бабуся мають хоча б частину корисних для дитини навичок. Крім того є близькі
родичі, друзі, які нададуть, саме батькам, потрібну консультацію, аби дітки
пишалися своїми «сучасними» батьками. Не стидайтесь , батьки, вчитись до
останнього подиху і вкладайте це у свідомість своїх ще малих дітей! До речі,
вперше я сів за комп’ютер у 65 років, а зараз не уявляю як без нього можна
жити.
Помилкова думка
та, що американські пенсіонери мандрують по світу тому, що заможніші за нас. І там є такі,
що не зрушиш з місця. Просто ми бачимо у нас саме тих туристів – пенсіонерів,
які чинять супротив старінню, бажають
активно жити, а не скніти. Я особисто, у свої 71 роки, молю Бога
допомогти мені оволодіти англійською та італійською мовами, аби вільно
спілкуватись з носіями цих мов і обов’язково побувати у Англії (США) та Італії.
Як буде на те Божа воля, то все справдиться.
Дай Боже вам, батьки, бути «сучасними» і виховувати на
власному прикладі майбутнє покоління всебічно розвинутих, здорових духом і
тілом, справжніх людей, що будуть вашою славою! Не подавайте приклад лінощі дитині,
посилаючись на ваш вік. Того, хто прагне бути достойним жити у ХХІ столітті — і
допомогти в цьому дитині — це не
зупинить!
·
Олексій Полосін
12.12.2012р.
.bmp)
.bmp)
